Сіль харчова морська садочна

Рожева сіль — сіль із бета-каротином. У соляних озерах Крима — є рідкісний феномен. Морська вода, відведена в садкові басейни, у міру випарювання набуває абсолютно марсіанського цегляно-червоного кольору. Над цією загадкою билися ще античні вчені. Але розгадати її вдалося лише 1903 року. Виявляється, що тільки в цих районах у морській воді живе мікроводорість Dunaliella Salina. Вона зуміла пристосуватися до жорстких умов ультрасоленої води та сонячної радіації, натиснувшись виробляти бета-каротин. Ця чарівна речовина допомагає вижити не тільки водорості, але й людині, підвищує імунітет, допомагає організму пристосуватися до несприятливих умов, водночас не викликає алергії й не має побічних ефектів і протипоказань. Саме завдяки мікроводорості та її бета-каротину розсол набуває цього марсіанського вигляду. Коли вода повністю випаровується, весь бета-каротин разом із морським йодом, магнієм і бромом вмикається в структуру солоних кристалів, що ростуть. Відличити таку сіль від звичайної просто. Сіль із бета-каротином — рожева. Якщо розчинити таку сіль у воді та потім знову випарити, виходить звичайна біла сіль. Йод, магній і бета-каротин підуть у воду. Щоб уберегти дорогоцінні мікроелементи, сіль не піддають термічній обробці та не розмелюють заздалегідь. Її випускають маленькими порціями в ручному млині прямо в тарілку. У період бурхливого цвітіння водоростей, морські озера насичуються безліччю біоактивних речовин (т.к. b-каротин, природний віск, ефірні олії, йод), набуваючи яскраво-малинового кольору, а добута сіль містить біокомпоненти у свою кристалічну решітку. Основна відмінність від солей стародавніх морів (камінної солі) — найкоротший термін від виробництва до застосування, збереження (крім хімічного складу) живої біології моря. Як відрізнити за зовнішнім виглядом: великий, неправильної форми кристал, з рожевим відтінком. Повторити форму та колір кристала штучно неможливо. Механізм впливу: шкірний покрив людини має гарну провідну здатність, тому всі компоненти морської солі легко проникають в епідерміс (верхній шар шкіри) і розносяться кров'ю й лімфою у внутрішні органи. Стимулюється кисневий обмін, організм очищається від шлаків, шкіра краще забезпечується кров'ю.